У чому користь для мистецтва від офісного планктону?
|
|
 Відтак офісний планктон здійснив намагання взагалі здискредитувати поняття нового самвидаву, коли випустив «Антологію самвидаву», а насправді - антологію псевдоінтелектуалістського базікання, в якій задекларував розмиття літератури в так званих андеґраундних «заморочках» на кшталт «читання ненормативних текстів ненормативними говірками», зіґнорувавши питання мистецької якости як такої. |
|
Спрага життя як реакція на страх перед смертю
|
|
 Незадовго до того, як Герта Мюллер емігрувала з Румунії до Німеччини, її матір викликали на допит співробітники спецслужб. Її спочатку закрили саму в кабінеті на цілу добу. Стара жінка спочатку плакала, а потім почала своєю хусткою протирати брудний, припалий пилом кабінет. Пройшли роки, поки письменниця зрозуміла дії своєї матері: цим свідомим приниженням вона відстоювала свою гідність - на перекір своїм мучителям. |
|
Друковане слово призвело до виникнення ҐУЛАҐу та концтаборів...
|
|
 Роман як літературна форма, яким він був у XIX і XX століттях нині фактично зник. І я сьогодні не чекаю великих романів. Тепер взаєморозуміння між людьми виникає на основі образів і звуків, а не на основі абстрактних ідей. Мені здається, що це відкриває нові можливості. Ми знаємо, до чого нас привело друковане слово - на основі абстрактних ідей виникли ідеології, а потім були ГУЛАГ і концтабори... |
|
На смерть вербального театру
|
|
 Актори не грають - вони живуть. Галина Баранкевич у ролі Дарусі в дорослому віці: приклад колосального напруження психіки. Героїня не живе, а повторює життя своїх батьків. Її єство застигло в минулому, в щасті минулого, воно неповторне, і це бажання переповторити його - неспиниме. Матронку Світлана Винарчук теж грає з себе. Її героїня - мати Дарусі - творить виклик Богові - де ж ти є і чого помагаєш катам нашим, а від нас відвернувсі? |
|
Не приховувати свого божественного божевілля...
|
|
 Сьогодні екзальтовані Стріндберґові тексти, якими колись зачитувалася вся Европа, сприймаються значно спокійніше. Крім того, придатність 55-томної спадщини Авґуста Стріндберґа до всіляких творчих переосмислень та переробок вчасно помітили німець Бертольд Брехт та швейцарець Фрідріх Дюрренматт. А вічно актуальні думки про двобій інь та янь час від часу стокгольмські театри стали подавати у формі своєрідного дайджесту... |
|
Він вирішив зосередитися лише на мистецтві
|
|
 Мистецький простір Віктора Миговича - неординарний, соковитий, густий. Він шукає себе і в колекціонуванні антикваріату, реставрації старовинних меблів, щоправда, прикметно те, що наразі насамперед реалізує себе в живописі, натомість у другій ніші душі бурлить і потяг до кераміки. Тим більше ще від матері залишилися добротна керамічна піч і достатньо потрібних матеріалів. "Зазираючи в її отвір, люблю спостерігати, з якою силою тепла огортаються кольором вулканічної лави мої творіння, доходячи кінцевого етапу"... |
|
Публіка – це мадам, чия «горлянка пропахла спермою сутенера»...
|
|
 ...Застерігаю ту безлику людську масу, яка пожирає поезію, яка робить вигляд, що захоплюється нею, - поети не люблять вас, їм на вас плювати. Така природа справжніх поетів (не трибунів і не лекторів-декламаторів)... У Рібемона-Дессеня є вірш, де він порівнює публіку з мадам, чия «горлянка пропахла спермою сутенера». Це все метафори, мої любі читачі. Вони існують повсюди, їх треба лише дібрати й одшліфувати. |
|
Яскраво увиразнені слова...
|
|
 Ще однією ознакою осучаснення є інтертекстуальність його поезій. До прикладу, вірш «Напекла йому перша дівчина...» побудований на основі тези та антитези, за зразком збірки «Замість сонетів та октав» Павла Тичини, а мотив звучить як алюзія на вірш Івана Франка «Тричі мені являлася любов»... |
|
Навіщо про те згадую?
|
|
 Чимраз частіше чути нарікання, що поети пишуть про поетів, малярі про малярів. Навіть Яків Гніздовський виступив на сторінках "Сучасности" з такими проблемами. Мені дуже тяжко розуміти такі нарікання, які в деяких людей позначені жалем, у деяких навіть злобою. Бож це не злочин, коли двоє людей зустрічаються, щоб обмінятися думками, бо це може помогти в шуканні людяности... |
|
"Перст Демона": фатальний Врубель
|
|
 З перших рядків твору читач занурюється не лише в духовний світ молодого Врубеля, який оформлював стародавні храми, волею випадку потрапивши до Києва - колиски православ'я, а й має нагоду по-новому відкрити для себе історію Візантії, Давньої Русі. Тут, у Києві, Врубель здобув визнання як художник-новатор, створивши справжні шедеври у живописному та графічному мистецтві, які з часом стали окрасою музеїв Росії й України. |
|
|