* * *
Синя куртка намокла,
синє листя розпластано
обнялося з асфальтом,
синій кіт у вікні
незворушно тримає
дві великі краплини
синіх очей...
синій чай нітрохи не гріє,
а дощ ллє і ллє...
і мені налий,
синій дощ...
* * *
Фіолетова мапа
провалля осені...
збираю горіхи
на жовтому дні...
Знайшов я сокиру
але дуже синю...
замерз закоцюб
і вертаюсь додому...
додому щоб їсти солому
червону-червону
на дні...
* * *
Якщо вирішено, що ми
не повинні
нічого знати
то ми справді нічого
не знаємо...
але дерево ні на мить
не лишається деревом...
і так будь-що.
Відповідь зовсім в іншому -
аніж запитання...
Я боюсь помилитись,
бо якщо згадати
нічних метеликів -
то що таке "спати"?
Вмикаю світло
щоб листа прочитати -
читаю про світло...
* * *
Осіннє сонце розкришилось
на металевих ґратках,
на інеї, на квітах,
вкритих інеєм...
Я вас вітаю!
* * *
Виходячи за огорожу цвинтаря
знімають перуки,
перекошені маски
мокрі від сліз...
Сідають в автобус.
Дощить...
ПОСЛАНЕЦЬ
Ст. Вишенському
Мене послали в світ
щоб я щось передав...
Та я не дочекався тих
кому мав передати...
Бо саме зачинявся
гастроном
а черга більшала
і всім здавалось:
на всіх не вистачить горілки...
* * *
Наближаєшся до людини -
віддаляєшся
від інших людей...
сієш добро - і ворогів сієш...
Квадрат - це хрест
безкінечний...
* * *
На тому що має впасти
раптом з'являються
маленькі крильця:
сині, рожеві, білі...
Тому що падаючи вниз
все піднімається угору...
НАЦІОНАЛЬНА СВЯТИНЯ
Стародавній замок
величезний,
зором його не охопиш,
навіть якщо дивитися згори...
Складність в тому
що пошуки його фундаменту
тривають і досі
безперервно від часу
будівництва
замку...
* * *
Якби за квітами
не стояв затінок
то квіти не здавалися б
такими красивими...
СКРИНЬКА
З ПРИКРАСАМИ
- А де наша скринька з
прикрасами,
щоб прикрашати життя?
Ну де?
І коли вже не було
кому ставити
це запитання, я випадково
її відшукав
у великому дзеркалі
відшукав...
ПОКИНУТА ЗАЛА
Нечутно кольоровими віялами
опадає зітхання
на потріскані сходи...
темнопурпурове листя
опускається
потрісканими сходами...
блакитна дівчина із віялом -
далека далина із вітром...
* * *
Затока (натюрморт):
На скатертині
ніж
блищить.
* * *
В синю стіну не залітало
нічого
бо все в ній було...
А за базаром
височіли піраміди...
Зграї птахів на їх тлі
теж здавалися синіми,
уловлювалось тільки
мерехтіння...
- Куди ти дивишся? -
вона мене спитала.
* * *
Людина завше та сама
тому мале й велике
не розрізнити...
міняючи місце не зміниш
дому...
Хочу мати те що зникає...
Все зникає...
Але повертається
Коли повертаюся я...
* * *
Ось і камінь. І можливо
він тебе чекає...
Але ти не можеш до нього
Наблизитись
бо не можеш змінитись...
* * *
Вони лежать на піску
вриті золотистими бруньками
піску,
обсипані синіми пелюстками,
бо тільки-но вийшли з води.
Бруньки осипаються, пелюстки
відлітають...
- Ти дуже змінився -
каже вона.
- Я хочу бути самим
собою...-
говорить він.
* * *
Ол. Найдену
Старовинна люстра
позеленіла на сонці
Зирить слюдяними більмами
на березі річки
що обміліла...
Спалахує щовечора
коли згасають крики чайок...
Часом ні берега, ні чайок
лише безжурні статуї
але у павільйоні
розставлено стільці і столики...
Із вудкою простує Найден...
(і де це він у спеку роздобув
червей?)
- Сашко!
Але на світлі він зникає...
Ні берега, ні чайок...
* * *
Чарівна троянда -
бо самітня...
а квітка польова
ще чарівніша...
* * *
Коли речі сильніші за людей
люди блукають:
верх не освітлений
низ не затемнений
форми без форм...
* * *
Аллі Павленко
Жінка яка перечікує дощ -
це жінка якої ніколи не було...
Безліч кімнат, в кожній велике
дзеркало - це жінка
якої ніколи не було...
Безмір квітів і клумб
із квітами -
це пошуки жінки, якої ніколи
не було...
Я приглядаюся до квіткарки...
Вона? Ні, вона перечікує дощ...
Театри, парфуми, парасолі,
сміх за дверима у вигляді
червонястих тріщин
на дверях -
це все вона,
жінка якої ніколи не було...
Скільки треба кімнат щоб
загубитись?
Скільки треба квітів щоб
не вернутись?
Скільки треба дощів щоб
не дочекатись
жінки якої ніколи не було..?
* * *
Якщо немає відповіді
на одне запитання
то немає відповіді
і на будь-яке інше запитання,
будь-що - частина іншого...
* * *
Спали будинок
звільни місце
і вже не доведеться воювати.
Трохи попелу
надішли до всяких там ООН
хай посипають голови.
Я знаю - ти вагаєшся
але незабаром будуть горіти,
горіти, горіти
всі слова що стали речами
щоб горіти, горіти, горіти...
ВЕЛИКИЙ СМІХ
Якщо вслухатись
у великий сміх
то розумієш що під шапками
піни
після того як вони погаснуть
проступлять ребра
а потім і весь кістяк
неначе крейдяні зарості
прадавнього моря...
* * *
Запитання - відлуння намірів
(він хоче щоб я його запитав)
відповідь - відлуння намірів
(я хочу себе почути).
* * *
Шліфують камінь -
Позираючи на жінку...
на гору перевозять церкву
до місця майбутньої битви...
у синьому павільйоні
зелена ваза над річкою...
горбань споглядає статуї...
Неледва летить над горою...
побите міллю сріблясте небо...
оранжеві квитки - тепер
недійсні...
ще трохи - це ніби парашут...
як це багато!
бо до землі вже близько...
Тримайся - кажу самому собі,
Земля - це відповідь
на всі питання.
* * *
Синя молитва:
- холодно, холодно... -
на березі
над водою
молиться водяна сирітка
* * *
Чорний звір стереже ягоди
не через те що вони
йому потрібні...
а щоб їсти білих звірів
які приходять по ягоди...
* * *
Той не дзвоне...
і той не дзвоне...
мабуть їх покусала
скажена собака...
Сьогодні - "скажена собака"
а що буде завтра?
* * *
Себе я не зустрів
тому й до натовпу
пристать не можу...
тому й у натовпі
а де ж?
* * *
вологе вібрує -
сухе вохриться...
мова зелена -
людина червона...
холодки гострі -
проміння затуплене...
ПАСПОРТ
Я з повітря вродився
Я на землю спустився
Збудував я церкву
І у Дусі розвився
|
