Літератори - плем'я не найбільш приємне та доброчинне. Там, де раптово з'являються годівниці, відбуваються доволі бридкі сцени. Можуть й задзьобати, особливо в голодний кризовий час. І «культурологійна мафія» може створитися - всіляке буває.

Мистецький простір Віктора Миговича - неординарний, соковитий, густий. Він шу­кає себе і в колек­ціонуванні антикваріату, реставрації старовинних меб­лів, щоправда, прикметно те, що наразі насамперед реалізує се­­бе в живописі, натомість у другій ніші душі бурлить і потяг до кераміки. Тим більше ще від матері залишилися доброт­на керамічна піч і достатньо потрібних матеріалів. "Зазираючи в її отвір, люблю спостерігати, з якою силою тепла огортаються кольором вулканічної лави мої творіння, доходячи кінцевого етапу"...

Громадськість Києва, діячі культури, науки, літератури виступають проти рішення Київської міськради про виселення однієї з найстаріших у країні науково-енциклопедичних установ - Всеукраїнського державного спеціалізованого видавництва «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана. Право на життя видавництва у «живому ланцюгу» будуть відстоювати відомі письменники та громадські діячі...

Виносили до дороги метрів двісті поміж могил з великою обережністю спочатку Василя, потім Юрія. Довершивши це, з якоюсь полегкістю взялися за порожні домовини. Склали їх, опустили в ями. Звичай велить укинути туди й вірьовки. Засипали, зробили горбочки, поправили могилу Ішхана Мкртчяна, що поміж Стусовою та Литвиновою. Познімали зі стовпців номери, відкололи від них собі скалок...

Зрештою, людина - це така цілісна річ, комплексна. Зрештою, егоцентризм - це прагнення охопити максимальні емоції, вияви, поведінкові речі з проекцією на себе. Бо ж тільки ти впливаєш на твої стосунки з Богом, з іншими людьми. Ти є те, що ти є, що ти робиш, чим ти живеш. Для мене володіння мовою - це така віртуальна річ, більш соціальна. Твоє життя може бути не пов'язане з тим, як ти володієш мовою. Бо це є колективна свідомість.

"Моє покоління відходить. Відходить епоха з її знаннями, вміннями, зв'язками, - каже наостанок Віктор Слєпцов. - А молоді люди, які зараз підуть з анімації через відсутність роботи, навряд чи повернуться до неї за кілька років. Свого часу, коли ми працювали, то завжди бачили світло в кінці тунелю, навіть якщо часи були скрутні. Сьогодні ж, уперше у своєму житті я такого світла не бачу..."

Однак чи відчуваєте ви стогін селянських діточок України, які мільйонами гинули в 1932-1933 роках? Нам відомі конкретні злочинці цього геноциду українського народу. Це передусім Лазар Каганович, Ягода і ще сотні і тисячі енкаведистських комісарів, серед яких переважали гольдмани, краснікови, леплевські, могилевскі та ін.

"Були молоді, гарячі, здорові - читаємо у спогадах Миколи Бажана,- але не можу згадати, щоб бодай коли-небудь були захоплені ми темами статевими, щоб хоч коли-небудь балакали ми про ці найінтимніші сторони юнацького нашого життя. Не тому, що сторонилися один одного, ховалися з цим один від одного. Сашко і Юра були красивими людьми. Дівчата й жінки не обминали їх своєю увагою. Але ця увага не могла розхитати їхньої внутрішньої, органічної, якоїсь дуже простої і дуже мужньої цнотливості"...

Найрадикальніші українські поети 1990-х, які не бажали наслідувати досягнень соцреалістичного віршування й етики пострадянського лицедійства, обирали своїми кумирами Че Ґевару й Михайличенка, поціновуючи в останньому відвертість, нестримність фантазії та радикалізм крови.