Перший в історії Каннського конкурсу український фільм демонструватимуть сьогодні. "Щастя моє" - ігровий дебют українського документаліста Сергія Лозниці (що його меткі російські інформаґентства встигли зарахувати до росіян) і єдиний дебют в основній програмі фестивалю.

 

Дія фільму відбувається в Росії - йдеться в ньому про далекобійника, який заблукав у глушині. Фільмування, проте, велося в Україні на українські, німецькі та голландські гроші.

 

Нагадаємо, що картина «Щастя моє», сценарій до якої також написав Сергій Лозниця, створена в українсько-німецько-голландській копродукції; у виробництві брали участь також кінематографісти з інших країн, зокрема, оператором є румун Олєґ Муту, що він у цій самій ролі виступив на виробництві стрічки «4 місяці, 3 тижні, 2 дні» режисера Крістіана Мунджіу, яка виборола «Золоту пальму» 59 Каннського фестивалю.

Український виробник фільму «Щастя моє» - компанія SOTA Cinema Group, продюсер Олег Кохан. З німецького боку картину, що її фільмували на Чернігівщині - в місті Щорс та поблизу нього, продюсував знаний фахівець Гайно Декерт (компанія Ma.Ja.De); з голландського - Йост де Вріс (компанія Lemming Film).

 

"Це фільм і про Росію, і про СССР, і про лад світу взагалі. Це історія загальнолюдська, зроблена на російському матеріалі. Фільм про терпимість одне до одного, про те, чому нас навчило або не навчило століття кривавих воєн і революцій. Про те, що може статися з суспільством, в якому людину знищують за її переконання", - розповідає режисер.

 

Лозниця визнав, що нова хвиля румунського кінематографа, яка також склалася під впливом тоталітарного режиму, воєн і революцій, для нього, безумовно, важлива, проте не вона одна вплинула на його світогляд і метод.

 

"Я б запропонував дещо иншу лінію - "Слон" (Ґаса Ван Сента), "Гомора" (Маттео Ґарроне), "Мовчання Лорни" (Жан-П'єра і Люка Дарденнів), "4 місяці, 3 тижні, 2 дні" (Крістіана Мунджу). Ці фільми, зроблені режисерами з різних країн і навіть різних континентів, щось об'єднує. Ось що цікаво, на мій погляд", - сказав він.

 

За словами режисера, в картині Мунджу його вразила ще й операторська робота.

 

"Олєґ Муту прекрасний оператор і дуже глибока людина. Мені здається, одне без иншого не існує. Ми один одного чудово розуміємо, і це для спільної творчости найголовніше", - зазначив він.

 

Лозниця пояснив, що перехід від документального кіно до художнього відбувся у нього "сам по собі" - тим паче, що за освітою він якраз режисер ігрових фільмів.

 

"Якось все само собою сталось. Шість років тому я написав сценарій. Потім ми шукали фінансування. А тим часом я зняв ще п'ять документальних фільмів", - зізнався він, додавши, що багато персонажів та історії в "Щасті моєму" запозичені з життя, а сам сюжет, хоч і є фантазією автора, цілком схожий на правду.

 

Подальші його плани поки не окреслені чітко.

 

"У мене вже є сценарій наступної картини - за повістю Василя Бикова "В тумані". Я написав його десять років тому, і відтоді бажання знімати цей фільм мене не залишило. Є ідеї документальних фільмів. Отже, як тільки з'явиться можливість, зніматиму. Ігровий фільм або документальний - це не так важливо", - сказав режисер.

 

Цікаво, що дебютну ігрову повнометражну стрічку «Щастя моє» українського режисера Сергія Лозниці включено також до конкурсної програми 21 Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр», який проходитиме від 6 до 13 червня...

 

Своєю чергою, на «Кінотаврі» до конкурсної програми, яку оцінюватиме журі на чолі з кінорежисером Кареном Шахназаровим, увійшло 19 фільмів. І «Щастя моє» - єдина повнометражна конкурсна робота неросійського виробництва.

 

Сергій Лозниця народився 1964 року в Білорусі. 1987-го закінчив Київський політехнічний інститут за фахом інженер-математик. Протягом 1987 - 1991 років працював у київському Інституті кібернетики, також як перекладач з японської мови. 1997-го закінчив ВДІК, відділення режисури ігрового кіно.