Театральну виставу про Дем'янюка, його життя і суд над ним днями вперше поставили в театрі німецького міста Гайдельберґа. Поставили, так би мовити, «на злобу дня», бо ж у Мюнхені саме триває розгляд справи 89-річного американця українського походження, якого звинувачують у нібито причетності до вбивства 27 900 ув'язнених у концтаборі Собібор. Вирок у його справі очікується восени цього року.
На відміну від суду, автор п'єси, канадієць єврейського походження Джонатан Гарфінкель та німецька режисерка Катя Бауманн не мали за мету знайти відповідь на запитання, винен Дем'янюк чи ні. «Головна ідея полягала в тому, що ми не намагалися відповісти на запитання, які нині багато хто ставить перед собою, спостерігаючи за процесом у Мюнхені. Натомість ми хотіли віддзеркалити ці запитання перед публікою під час вистави, аби, власне, викликати дискусію», - каже Бауманн.
Перед глядачем виринає безпомічний дідусь Дем'янюк, після чого на сцені перебігає все його життя - від українського села до американського містечка Клівленд, де він мешкає зі своєю родиною. Сцени з буднів пересічного сім'янина - відвідання бейсбольних матчів, робота автомеханіком на заводі «Форд» - перегукується зі спогадами Івана часів війни та першим судом в Ізраїлі, який визнав його невинним, оскільки не зміг підтвердити його ідентичність із «Іваном Грозним з Треблінки». Ми бачимо на сцені також табір для військовополонених, у якому він опинився, а також епізод, коли він зголосився працювати на нацистів в обмін на життя і харчі.
«Те ж, що він робив потім, у таборах, - це для мене трохи інше питання. Це має вирішити суд. Але казати, що він «монстр» через те, що ухвалив рішення про роботу в таборі СС, я не можу. Адже він ухвалював рішення на користь виживання», - пояснює Бауманн. Саме тому для неї було так важливо показати Дем'янюка насамперед як звичайну людину й поставити перед людством инше глобальне запитання: як можна допустити, щоб у суспільстві виникали ситуації, коли людина має робити вибір, який призводить до нелюдських дій?
Вистава зроблена у вигляді саркастичного шоу на межі абсурду, чогось на кшталт «траурного цирку». Сам автор називає свій жанр «Голокост-кабаре». У такий спосіб Джонатан Гарфінкель хотів показати своє ставлення до справи Дем'янюка в цілому й її політичної ролі зокрема: «Дем'янюк - більше, ніж простий обвинувачений. Він став символом. Символом спроби знайти винуватих у жахіттях Другої світової війни. Німці усвідомлюють, що це - кінець ери. Нацисти помирають, ті, хто вижив, помирають. І це, можливо, останній такий суд. Це спроба Німеччини виправити помилки, яких вона припустилася в минулому».
Українцям за цим спостерігати нелегко, вважає Гарфінкель, адже вони були також жертвами нацистів. Але він радить українцям чесно дивитися в «очі історії» й визнати співпрацю певної частини населення з нацистами. Для того, аби подискутувати з українськими глядачами, Гарфінкель і Бауманн кажуть, що дуже хотіли б показати свою театральну роботу в Україні і радо погодилися б на пропозиції перекласти текст п'єси на українську, інформує «Німецька хвиля».
Нагадаємо читачам порталу МузаUA, що 2002-го року американо-ізраїльський військовий історик Брайан Марк Ріґґ видав сенсаційну книжку «Єврейські солдати Гітлера: нерозказана історія нацистських расових законів і людей єврейського походження у німецькій армії», в якій переконливо довів, що не менше 150 тисяч євреїв служили та воювали в лавах Вермахту, Абверу та частинах СС не лише простими вояками, але й генералами - командувачами армій.
