Молода російська кінорежисерка Аґлая Курносенко, будучи у Львові, провела майстер-клас для кіноманів, на якому спробувала спільно із гостями відзняти короткий відеоролик. Як сказала Аґлая Курносенко - „цей майстер-клас присвячений новим можливостям, які сьогодні нам дає кіно".
Аґлая Курносенко народилась 1982 року в родині російських письменників Владіміра Курносенка і Татьяни Набатнікової. Дівчина навчалась у Московській міжнародній кіношколі, Красінській художній школі та закінчила нещодавно навчання у ВДІКу (майстерня Владіміра Хотиненка). Кінорежисерка встигла вже зафільмувати кілька короткометражних фільмів та сорокахвилинний фільм "Юнґфрау", взяла участь у декількох міжнародних кінофестивалях. Про кінематографійний «компот» у голові Аґлаї докладно розповідає «Погляд» (орфографію збережено).
- Яким має бути кіно, щоби впливати на людину якнайкраще?
- Я вважаю, що зараз настав новий час. Якщо раніше для того, щоб вплинути на людину потрібною була висока форма, краса, виразність, навіть обов'язковими були красиві обличчя, прекрасні декорації, високопрофесійні засоби, допускали навіть графіку, то вже зараз настає нова ера у візуальному мистецтві, в тому числі і кіно, і в тому мистецтві, на яке перетвориться кіно, тому що воно може змінитись. Я вважаю, що основним стане сенс, зміст - те, що ви хочете донести глядачеві. Тобто те, що вічне, що є певною константою. Буде важливим те, що ви хочете сказати. Але це може бути некрасиво, кострубато, грубо зроблено. Я думаю, що це відіграватиме більшу роль для людей, тому що люди вже перенаситились візуальною розкішшю.
- Ви говорили про революцію у візуальному мистецтві і про те, що в найближчому майбутньому кожен зможе творити кіно. Невже навіть непрофесіонал зможе знімати кіно?
- Я справді так думаю. Навіть світова фінансова криза цьому сприяє. Професійні кінематографісти зараз почнуть знімати кіно з дуже малим бюджетом. Тобто це зможе відповідати будь-якому home video, якщо воно буде достатньо добре зроблено. І значення матиме саме той зміст, який вам вдасьтся донести.
- Тобто сьогодні спостерігаємо боротьбу за найкращу ідею, за найкращий метод впливу на людину?
- Я вважаю, що так. Зараз повинна виникнути певна ідея, яка буде цікавішою, ніж якась виразна форма. І зовсім не факт, що буде боротьба за ідею, тому що насправді ідей дуже мало. Та людина, в якої вона виникне, без сумніву, вийде у лідери, навіть якщо це людина з вулиці, яка зніме ролик і помістить його в Інтернеті, тому що це основна арена для спілкування з людьми.
- Якщо б перед вами стояло завдання зняти фільм століття, про що або ж про кого він був би?
- Мені цікава тема свободи і це саме те, що може цікавити людину цього століття. За це століття ми пережили велику кількість різних світів. Наприклад, двадцяте століття - це і дореволюційний час, і православ'я, і монархія, і радянська система, і період пострадянського становлення, тобто певне прирівнювання до капіталістичних цінностей. Я говорю загалом про суспільство. Відбувається зміна світів. Люди здатні подорожувати світами. Наприклад, наші бабусі за своє життя дуже багато пережили. Тобто мені цікаво спробувати знайти свободу людини поза соціальним, політичним контекстом, спіймати ту константу, яка є в людині, незалежно від світу, у якому вона перебуває, живе, тобто спробувати це віднайти. Як на мене, це дуже цікаво.
- Кіно має розважати чи навчати людину?
- Воно точно не повинно вчити, тому що як тільки кіно починає вчити, виникає відторгнення. Я вважаю, що великі шанси у талановитих людей з вулиці, які пропонують свої ідеї. Їхня перевага полягає якраз у тому, що вони не намагаються навчити. І в них короткий зв'язок із глядачем через відсутність відчуття обов'язку. Кіно повинно розважати хоча б для того, щоб його дивились. Якщо кіно зняте без думки про глядача, про те, як його затягнути в історію, то, звісно ж, воно не буде цікавим і не спрацює. Окрім того, що воно повинно розважати, кіно повинно містити певну інформацію, тому що, наприклад, фільми створені в Голлівуді - це розвага в чистому вигляді, у них відсутня якась думка, або ж вона настільки банальна, що не вартує багатомільйонних витрат. Я не вважаю, що за таким кіно майбутнє, хоча, може, його ще довго дивитимуться.
- Російський кінотеатральний прокат сьогодні заповнений голлівудськими фільмами приблизно на 70% та російськими на 25%. Схожа ситуація і в Україні. Як вважаєте, чи зміниться така статистика у найближчому майбутньому?
- Я не спеціаліст із прокату, але думаю, що кардинально ситуація не зміниться, тому що прокат - це приватна, а не державна справа, і показувати голлівудський продукт завжди буде вигідно та надійно. Хоча насправді ви розумієте, що навіть із тих 25% тільки 5% - справді якісний продукт. Все ж таки, через сучасний брак коштів і зменшення бюджетів фільми ставатимуть більш конкурентноспроможними і саме тоді буде цікаво спостерігати за жорсткою конкуренцією.
- Хто з відомих режисерів для вас перший вчитель? І які роботи сучасників вам до вподоби?
- Мій вчитель номер один - це Володимир Іванович Хотиненко, у якого я вчилась у ВГІКу. Він справжній вчитель і саме йому я завдячую тим професійним речам, які я вмію робити. А що стосується художньої сфери, то мені подобаються роботи Андрія Тарковського, Олексія Германа, Кіри Муратової, англійського режисера Майкла Вінтерботтома, німця турецького походження Фатіха Акіна, Дені Бойла, Тома Тиквера. А якщо говорити про класику, то я вважаю, що російське кіно, яке є у Золотому фонді російського кіно, зовсім не поступається західному.
- Чи можна у час постмодернізму, в час інформаційної ери знайти роботи режисерів-романтиків?
- Я думаю, що всі чоловіки романтики. Жорстке, не романтичне кіно сьогодні вже знімають жінки, яких зараз багато в режисурі. Наприклад, Фатіх Акін дуже романтичний режисер. Постмодерн проявляється в тому, що це, напевно, романтизм, який буде поєднуватися із досвідом постмодерну, який ми всі пережили, і проявлятиметься вже у якійсь новій формі. Мене в кіно дивує те, що люди показують відкриті почуття. Через те, що в нас був дуже довгий період постмодерну, з'явилось багато копій, далеких від оригіналів. І люди бояться показувати відкриті речі. От, наприклад, у п'єсах Шекспіра дуже відкритий конфлікт, трагічні, комедійні ситуації. І саме це мистецтво в чистому вигляді. А в постмодерні присутня іронія, переробка. Тому я думаю, що новою буде спроба показати глядачам відкриті почуття без іронії і без цитат, без апеляції до вже відомих робіт. У цьому плані може виникнути неоромантика.
- Чи існує в сучасному російському кіномистецтві одна провідна ідея, мета?
- Зараз немає ідей у російській кіноіндустрії. Через це і роблять багато поганих фільмів, які наслідують західний стиль у плані розваг. Тому це погано вдається, адже в росіян своя специфіка із своєю аудиторією і своїми засобами. А фільми, які знімають на ідейно-художній основі, вже втрачають контакт із сучасністю, тому що працюють винятково на свою вузьку публіку. Я вважаю, що свіже повітря повинно прийти саме з вулиці. У нас криза ідей, у тому числі в кіно.
- Що плануєте зняти в найближчому майбутньому? Про що мрієте?
- В мене є три ідеї фільмів. Одна із ідей - це казка. Я хочу звернутися до російського коріння, тому що ми занадто загубились і задалеко відійшли від свого коріння. Хочеться повернутись до цього джерела і з нього щось почерпнути. В основі буде російська казка із певною таємницею. Друга моя ідея - це дівчина, яка завойовує юнака, долаючи певні перешкоди, щоб знайти коханого. Я вважаю, що це близько російській жінці, адже це не принцеса, яка сидить в замку і до неї приїжджає принц. Це зовсім протилежна ситуація - з'являється принц, потім зникає і дівчині доводиться його шукати. Я надіюсь, що цю ідею мені вдастся реалізувати. Ще є бажання зняти фільм про підлітків. Мені дуже цікаві люди цього віку. Мені здається, що зараз вони дуже сильні, розвинуті і в них незламні моральні цінності. Сьогодні підлітки можуть бути цікавими людьми. Також хотілося б зняти щось про вибір жінки між сім'єю і кар'єрою. Думаю, нині ця проблема актуальна. У жінок з'явилось багато додаткових завдань, окрім їхніх основних обов'язків.
Молода російська кінорежисерка Аґлая Курносенко, будучи у Львові, провела майстер-клас для кіноманів, на якому спробувала спільно із гостями відзняти короткий відеоролик. Як сказала Аґлая Курносенко - „цей майстер-клас присвячений новим можливостям, які сьогодні нам дає кіно".