Недавно, на презентації першого тому «Російського-українського словника» в 4-х томах (видавництво «Знання»), хтось з упорядників обмовився словом, що під час укладання користувалися «Словником...» М. Уманця і А. Спілки за 1893 рік.
Звичайно, мене зацікавили перераховані прізвища, позаяк в українському мовознавстві не так-то й багато знаних імен, а тут, виявляється, - облом... Уперше чую названих добродіїв, а мо' й добродійок. Кинувся я до одного - другого ерудита з нині маститих укрсучліту, аби просвітили, та, овва, тії сараки словниками не послуговуються... А щодо визначеності осіб: М. Уманець і А. Спілка, то - порадили заглянути в інет.
Заглянув, читаю: «У 1893-1898 рр. у Львові вийшов друком «Словарь російсько-український» М. Уманця і А. Спілки. У створенні цього словника брала участь велика група інтелігенції Києва, Умані, Одеси. Організатором словникової справи був М. Комаров (М. Уманець і А. Спілка - псевдоніми, перший - М. Комарова, другий - колективу його співавторів). Словник містить 37 000 заголовних слів у російській частині. Український матеріал зібрано на основі записів живої народної мови та опрацювання художніх, наукових, публіцистичних творів. Але ілюстрацій у словнику небагато, і в основному наводяться вони з етнографічного матеріалу (пісні, думи, приказки та ін.)».
Ось так. Коротко та ясно. Та мені, звісно, сього мало... Що ж то за М. Комаров і «колектив його співавторів»? Лишень, як то мовиться, про те подумав, коли - несамохіть уже тримаю в руках «Спогади» (1861-1907) Євгена Чикаленка...
Отакої... І тут latifundist Чикаленко доклав чимало своїх зусиль. І як один з укладачів «Словаря...», і як один-єдиний його жертводавець-видавець. А де ж то тоді були хвалені-перехвалені нині цукрозаводчики терещенки з харитоненками. Один, до слова, з Терещенків - Михайло - разом з І. Церетелі яко члени Временного правітельства приїжджали з Петрограда до Києва валити Центральну Раду... Босяцьку (себто - соціалістичну) Центральну Раду, що, завважте, засуджувала щирого та щедрого «пана» Чикаленка за його працьовитість і добродійність...
Та менше з тим. Обірвемо мову про доморослих босяків з товстосумами. Переведемо погляд ген-ген далеко, туди, до одеської «Громади». Там-то й розтаємничемо М. Комарова і А. Спілку.
Одеська «Громада» складалася десь з двадцяти п'яти осіб. І тут я, спираючись на «Спогади» Є. Чикаленка, роблю чергове відкриття для вітчизняної історії.
«Найвидатнішими членами нашої одеської громади були: Л. Смоленський, М. Комар та Михайло Климович» - наголошує в своїх спогадах Євген Харлампійович. І жодного разу не згадує М. Комарова. Читаємо: «Другою найвидатнішою особою в одеській громаді був відомий бібліограф Михайло Комар». Але найбільше мене зацікавив інший абзац: «В словарній комісії і я охоче приймав участь, бо надавав великого значіння словарю для виучування мови і для перекладів. Комісія словаря, під головуванням Комаря, збиралася раз на тиждень і працювала протягом кількох років. Праця та велася так: одеська громада дістала від київської народній українсько-московський словарний матеріял в картках і обернула їх на московсько-українські. На зібраннях один член комісії голосно читав слово за словом московський словар Даля та Академічний, другий стежив за картками, інші за словниками: Левченка, Шейковського, Партицького, Желехівського, Верхратського (з обережністю, бо він часто сам виковував терміни), Беринди та іншими. Провірені і апробовані слова М. Комар записував у зшиток. Я подавав і пояснював переважно сільсько-господарські слова. Словник той потім вийшов при моїй матеріяльній допомозі у Львові в чотирьох томах під псевдонімом - М. Уманець і А. Спілка, що означає М. Комар і Одеська Громада».
Кажуть, що якщо б нині жив Євген Чикаленко, то неодмінно профінансував і зйомки та прокат художнього фільму за книжкою «Залишенець» Василя Шкляра. А так... Надія тільки в даному разі на Віктора Ющенка та розкрадені гроші з банку «Україна»...
Низький уклін вам, пане Чикаленко!
Ярослав Орос
Орфографію автора збережено
