Пласкі слова, хто-зна кому говорені, зшиковані скорописом готичним. І чи не все одно котора чи которе зі смаком харконе тобі у вічі?.. Марудне все, приречене, і кволе тулю до серця. Скільки того серця?.. І, звісно, стану я колись іконою. А взагалі, даруйте, і не сердьтесь.