Булґаков дійсно писав Сталіну - це історичний факт. Понад сім десятиліть тому майбутній автор «Майстра і Маргарити», стомившись від цькування, організованого проти нього колеґами по цеху, написав кілька листів уряду СРСР і особисто товаришу Сталіну, де називав речі своїми іменами і нічого не прикрашав. А сім десятиліть потому на далекому від Патріарших Піренейському півострові «зоряний» драматург Хуан Майорґа створив пґєсу з інтриґуючою назвою «Любовні листи до Сталіна», в якій йдеться про те, що людина иноді зовсім не знає, що йому робити з його власним життям.

«Його штампували з громадських трибун тавром «відступника і буржуазного націоналіста», а він - у таборі став письменником. Українським нерадянським письменником. Не фанатик, не революціонер, не екстреміст, він був такий, як і ви. Лише кращий», - так пише про Валерія Марченко Семен Глузман, який подружився з ним у таборі. В нашій свідомості, нашій, так би мовити, офіційній пам'яті Валерій Марченко назавжди залишається одним iз провідних українських правозахисників, який помер страшною смертю радянського зека.