Наступного дня о дев'ятій ранку я мав би з'явитися у них і дати пояснення, але вони попрохали мене написати пояснення вже. Подумати тільки - яка оперативність! Ну, що ж, я запросив їх до хати і написав пояснення, заперечивши будь-яку порнографію у моїх віршах. Ащо далі? А далі буде вирішувати прокуратура, що робити. Можливо, моє пояснення її не задовольнить, тоді вона звернеться до комісії з моралі, а та уже станцює під ту музику, яку їй замовлять. І головне ж - нічого особистого! Жодних політичних переслідувань, жодної цензури! Усе в межах закону.

У квазіукраїнізованих школах (навіть у столиці) більшість учителів демонстративно спілкується із дітьми російською мовою, і не лише на перервах, а й нерідко на уроках. Навіть історію України часом викладають російською. Не кажучи вже про вивчення англійської чи французької мови, коли навчання рухається у межах опозиції "російська-англійська" тощо. Отож такі уроки є додатковим засобом русифікації, бо навіть діти, котрі у сім'ї розмовляють українською, змушені свої думки спершу перекладати російською, потім уже англійською. І знов-таки, у дітей створюється враження неповноцінності української мови...

Дебютувала Оксана, ще навчаючись у Львівській політехніці, добіркою віршів у збірнику «Яблуневий цвіт» (1961). Невдовзі вона вирішила друкуватися під своїм дівочим прізвищем, видала першу збірку «Стебло» (1968р.), за певний час другу, а там підоспіли книжечки для дітей. І якщо спершу вона була наче в затінку Володимира Лучука, то з часом їхні літературні рейтинги вирівнялися, кожен ставав самодостатнім, вартим осібної слави, власного поетичного світу. Можна назвати десяток направду чарівних поетичних збірок  Оксани...

Праця та велася так: одеська громада дістала від київської народній українсько-московський словарний матеріял в картках і обернула їх на московсько-українські. На зібраннях один член комісії голосно читав слово за словом московський словар Даля та Академічний, другий стежив за картками, інші за словниками: Левченка, Шейковського, Партицького, Желехівського, Верхратського (з обережністю, бо він часто сам виковував терміни), Беринди та іншими. Провірені і апробовані слова М. Комар записував у зшиток...

Свій стиль рок-гуртівці характеризують як альтернативний рок з елементами академічної музики і закарпатського фольклору. Більшість пісень гурту - закарпатською говіркою. Також є пісні літературною українською, англійською та французькою мовами... Слово «Рокаш» на закарпатській говірці означає «купа», і разом з тим має корінь «рок», позначаючи стиль музики колективу. За декілька років свого існування закарпатські музики здобули певне визнання й сформували свою аудиторію... А в листопаді 2011 року гурт став лауреатом всеукраїнсього фестивалю "Червона рута"...

 Орки-урки, які відрізняються від небожителів не біологічно, а соціально, мають суверенітет, але все одно залежать від метрополії, через що «первую половину жизни глобальные урки борются друг с другом за право уехать из Уркаины в Лондон, а вторую половину - сидят в Лондоне и смотрят телевидение Уркаины». Для більшого ефекту нам запропоновано любовну лінію сюжету, в якій аборигени щасливо кохаються на природі, а нещасні імперіалісти та їхні посіпаки розважаються з силіконовими жінками-кіборгами...

Усі сумніви щодо актора необґрунтовані. Він жив у Вірменії до 15 років, потім переїхав до Франції. Тому про життя в СРСР знає не з чуток. Те, що він не схожий на Параджанова, нормально. Ми й не хочемо створювати копію.  Бо ж людей, які знали режисера особисто, сьогодні залишилося не більше сотні. І не для них стрічка, а для глядачів. Головна тема сценарію - як Параджанов знімав фільми. У стрічці також будуть в'язниця й болісні допити. Але показані дуже тонко, інтеліґентно...

...Але це наслідок твердого переконання інвесторів (дуже часто російських): україномовний купить і російськомовне видання, а ось російськомовний - україномовного скоріш за все не купить. Вважаю таку позицію морально хибною. Але щоб довести її комерційну хибність, україномовна спільнота має зараз єдиний важіль - оголосити послідовний бойкот принаймні тим російськомовним виданням, які мають виразно постколоніальний контент і цілковито ігнорують сам факт існування україномовних...

Чому омріяна віками держава, за яку стільки людей віддали своє життя, отримала замість справжнього ставлення до себе цинічний пофігізм? Чому був перекривлений Сосюра, і його вірш «Любіть Україну», який коштував йому переслідувань, комусь здався смішним? Полюбили Оклахому. Також Симоненко писав дуже нудно, на думку пофігістів: «Вибрати не можна тільки батьківщину». Один сучасний письменник запропонував: а може, продати цю батьківщину та купити собі іншу? Справді, для того, щоб купити іншу батьківщину, треба продати цю...